Книга Йова, розділ 39❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

«Чи знаєш час, коли гірські кози котяться? | Чи спостеріг пологи ланей?

Можеш порахувати місяці, за яких вони вагітні ходять? | Чи знаєш час, коли вони родять?

Вони злягають, приводять своїх діток | і пускають плід свій.

Діти їхні кріпнуть, ростуть у пустині, | відходять і не повертаються вже більше.

Хто пустив дикого осла на волю? | Хто розв'язав пута онагра,

якому я призначив степ на житло, | солонці на перебування?

Він кпить з гармидеру у місті, | крик погонича не чує.

Він нишпорить по горах, на своєму пасовиську, | вишукуючи всяку зелень.

Чи схоче служити тобі буйвол? | Чи заночує він при яслах у тебе?

Чи ти прив'яжеш йому до шиї посторонок? | Чи боронуватиме він за тобою ниву?

Чи покладешся на нього, тим що велика в нього сила, | і лишиш на нього твою працю?

Чи будеш певний, що він назад прийде | і завезе зерно на тік твій?

Крило у струся красне, | пір'я й пух у нього гарні?

Коли кладе на землі свої яйця | і на піску їх вигріває,

він забуває, що нога їх може роздушити, | що дикий звір їх може розтоптати.

До власних дітей він жорстокий, | мов би вони не його були; | йому байдуже, що праця його марна.

Бо Бог позбавив його глузду, | не наділив його розумом.

Але скоро здійметься, махнувши крильми, | з коня й комонного сміється!

Хіба то ти даєш коневі силу? | Вдягаєш гривою його шию?

Силуєш його, неначе сарану, стрибати? | Його величне іржання жах наводить.

Він риє копитами землю й силою радіє, | кидається назустріч зброї.

Він зо страху сміється, нічого не боїться, | перед мечем не відступає.

Над ним гуркоче сагайдак, | вогненний спис і ратище.

В тріпотливому запалі він мов глитає землю, | не може встоятись коли сурма засурмить.

Щоразу, як засурмить, він іга-га! - каже, | здалека чує битву, | грімкий голос старшин і військовії кличі.

Чи то твоєю мудрістю літає сокіл, | на південь простягає крила?

Чи на твій наказ орел летить угору, | гніздо собі на висоті звиває?

Живе на скелі і ночує, | на верхах зубчастих та на твердинях.

Звідти чигає він на здобич, | очі його бачать далеко.

Його орлята кров смокчуть: | де труп - і він там!»