Книга Йова, розділ 28❧Біблія в перекладі Івана Хоменка

«Срібло має жилу початкову, | золото - також місце, де його очищують.

Залізо з землі добувають, | розтоплений камінь стає міддю.

Людина кладе край пітьмі, | розшукує до крайньої межі | - каміння темне, чорне.

Люди з світлом пробивають копальню, | де стопи не залишили пам'яті, | - зависають на далекому відлюдді.

Земля, що з неї хліб родиться, | під сподом, мов вогнем, розрита: -

місце сафірового каміння | та золотого пороху.

Стежки туди не знає хижа птиця, | і око яструба її не бачить.

Її не топчуть звірі дикі, | лев по ній не проходить!

Людина на кремінь кладе свою руку, | перевертає шкереберть гори.

У скелях прорубує рови, | усе дорогоцінне бачить його око.

Досліджує джерела рік, | виносить сховане на світло.

А мудрість звідкіля береться? | Де розумові місце?

Ніяка людина її путі не знає, | і не знайти її в землі живих.

Безодня каже: Вона не в мені! | Та й море мовить: Не у мене!

Її й за щире золото не придбати, | ані сріблом її не можна оцінити.

Її не можна оцінити золотом офірським, | ані оніксом дорогоцінним, ані сафіром.

Ні золото, ні скло не можуть порівнятися з нею; | її не виміняти за щирозлотний посуд.

А про коралі та кришталь і згадувати нічого! | Здобувати мудрість важче, ніж перли.

Їй не рівня топаз етіопський, | ні щирим золотом її не оцінити!

Звідкіль, отже, береться мудрість? Де розумові місце?

Вона від зору всього живого скрита, | і схована від птиць небесних.

Погибель і смерть кажуть: | До наших вух дійшла про неї чутка, -

але лиш Бог до неї знає стежку, | він знає її місце.

Бо він аж на край світу бачить, | на все, що є під небом, поглядає.

Коли він призначав вагу вітрові | і давав міру водам,

коли встановлював закон дощеві, | дорогу гуркотові грому, -

тоді її угледів, облічив, | усталив її, добре її розслідивши.

А людині сказав: Страх перед Господом - це мудрість, | берегтися зла - це розум!»