Книга Йова, розділ 19Біблія в перекладі Івана Хоменка
Заговорив Іов і мовив:
«Докіль ви будете смутити мою душу, | промовами, мене пригноблювати?
Оце вже десять раз мене ви образили, | і не стидаєтесь мене зневажати.
Коли я справді завинив, | то провина моя на мені зостанеться.
Коли вам справді любо величатись надо мною | та закидати мені мою ганьбу,
то знайте, що Бог мене придавив, | обвів мене навколо сіткою своєю.
Як закричу: Насилля! - ніхто не чує; | коли закличу - немає суду!
Загородив мені дорогу, перейти не можу; | і на стежки мої поклав пітьму.
Здер з мене мою славу, | вінець ізняв з голови у мене.
Руйнує мене навкруги, я пропадаю; | неначе дерево, надію в мене вириває.
Палає гнівом проти мене, | за ворога собі вважає.
Його загони купою прибули, | насипали дорогу проти мене | й облягли кругом намет мій.
Братів моїх він віддалив від мене, | і мої знайомі відчужилися від мене.
Близькі мої ізникли, | друзі мої мене забули,
Мої домашні й мої слугині мене вважають за чужинця, | я зайдою в їхніх очах зробився.
Кличу мого слугу - не відповідає, | хоч я і власними устами його прошу.
Жінка моя гидує моїм подихом, | я став гидким синам мого лона,
а й малі діти мене зневажають. | Як підведусь, вони глузують з мене.
Гордують мною усі мої найсердечніші друзі; | а ті, що я любив, обернулись проти мене.
Тіло у мене згнило в моїй шкірі, | а кості мої вистають з-під шкіри, як зуби.
Змилуйтеся, змилуйтесь надо мною, мої друзі, | бо рука Божа мене доторкнулась!
Чому, як Бог, женетеся за мною, | не насичуєтеся моїм тілом?
О, якби мої слова були записані, | якби вони були вириті на міді!
Різцем залізним і олив'яним | видовбані у скелі повіки!
Я знаю - Захисник мій живе, | і останнім він устане над порохом.
Позбавлений навіть шкіри, я встану; | і в моїм тілі побачу Бога.
Я сам його узрю, очі мої побачать, | а не хтось інший; | серце у мене в грудях ниє!
Якщо ви мислите: За що б нам його переслідувати, | яку зачіпку знайти нам на нього? -
то бійтеся меча для себе, | бо гнів проти провин палає, | щоб знали, що суд буде.»