Пісня 19-та ("Ах ти, нудьго проклята! О докучлива печаль!")

⁴¹Мається на увазі апостол Петро, який у римо-католицькій церкві вважався верховним апостолом, чому суперечили православні в полеміці з римо-католиками, зокрема І. Галятовський у "Розмові білоцерківській" (див. Величко С. Літопис. — К., 1991. — Т. II.— С. 31 — 39). Г. Сковорода теж вважає, що апостол Петро — верховний апостол (архикифа, архибаріон, верховний наставник церкви).

⁴⁶Пісня є ремінісценцією кількох народних: "Про ремиза" і "Ой не стій, вербо, над водою". Див. Потебня А. Обьяснение малоруських и сродньїх народних песен. — Варшава, 1883. — С. 237.

⁴⁹Послання апостола Павла до ефесян, V I — 17.

⁵⁰Ковраї — село під Переяславом, де Г. Сковорода в 1753 - 1755 рр. був домашнім учителем у С. Томари.

ᵍ Кифа - правильніше ж кефа — це слово євреиське. По-еллінському — петра, тобто кам'яна гора; по- польському — скала. Вона часто для кораблів буває пристанню з містом. Це є образ блаженства, міста плідного, де людина від китів, від сирен і від хвилювань морських заспокоюється за таким словом: ”На місці пліднім посели мене” Це ім’я кифа дає Христос Петру-верховнику⁴¹ Чому? Тому, що те та інше живе у серці. Серце ж, а не плоть, є істинною ЛЮДИНОЮ. Чисте серце, святиня, християнин — це те ж саме. Тому всякий християнин, що має чисте серце, є і син голубиний, і кифа. Але Петро святий поміж усією церквою і архикифа і архибарюна як верховний наставник церкви Авакум стоїть на власній своїй сторожі - "Нехай я стану на сторожі своїй, і нехай я на кифу стану" Петро ж дбає про стадо, яке йому доручено і утверджено на ньому. Блювотина — це нечисте серце, що піниться і клекоче, ніби морськими хвилями, мирськими похотями. Вони — це честолюбство, срібнолюбство і ласолюбство. В той час серце є пекло і змій, що вибльовує гіркі й оскверненні ті води "Хвилюються нечестивії і спочити не зможуть" "Ґроб відчинений — горло їхнє" Всі вони у Святому Письмі не тільки китами і зміями, але і псом, Що блює, і до блювотини повертається, і мочиться до стіни, тобто випускає урину, утворюються ріки, бо серце їхнє — це таки урина і вода неджерельна, Що відрізняється від таких вод: "Розділив Бог поміж водою". "Ріки від черева його потечуть, води живії" "Відригну серце моє — слово благе” . Вся-бо церква, що утверджується на кефі, співає: "Господь пасе мене...". "На воді спокійній виховає мене". І всі вони є Іраклії оті: "Ліпший муж довготерпеливий, ніж той, що розорює міста", тобто той, що має державу над пристрастями. "Сотворив нас Бог нашому царю-ієрею"