Оберіть переклад
Оберіть пісню
Пісня 28-ма
Возлети на небеса, у версальські хоч ліса
Про таємну в нутрі та вічну веселіть боголюбних сердець. Із цих зерен: "Веселість серця — життя чоловіку, а радування мужа — довгоденне". "Коли хто погубить душу свою заради мене, то й спасе її" "Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?"
Возлети на небеса, у версальські хоч ліса
Одягни одежу злотну,
Шапку царськую добротну,
Як у серці нуда, буде тобі біда.
Проживи хоч триста літ, проживи хоч цілий світ,
Що тобі те помагає,
Коли серденько ридає?
Як у серці нуда, буде смерть і біда.
Хоч всю землю завоюй, над усім хоч зацарюй,
Що тобі те помагає,
Коли вся душа ридає?
Як у серці нуда, буде підлість, біда.
Так, про місяць знать дарма, є там люди чи нема,
Кинь Коперникові сфери,
В серця свого глянь печери!
Глагол у нутрі твоїм, веселий будеш з ним.
Бог найкращий астроном і найвищий економ.
Вічная натура, мати,
Зайвини не може мати.
Що потрібно тобі, знайдеш лиш у собі.
Придивись в нутро тобі: друга знайдеш у собі,
Стрінеш там ти іншу волю,
Стрінеш в злій блаженну долю:
У тюрмі твоїй там світ, в болоті твоїм — цвіт.
Правду Августин трима: аду не було й нема,
Пекло — воля твоя клята,
Воля наша — пічка ада,
Заріж волю ту, тьму — і ні пекла, ані мук.
Воле! О неситий ад! Трута ти, а всі — то ядь.
Пащею ти позіхаєш
І підряд усіх ковтаєш;
Убий душу ту, брат, так побореш весь ад.
Боже! Вислів ти живий! Хто без тебе не смутний?
Радість і життя єдині,
Рай, солодкість самі нині!
Вбий ти волю злу в нас, володіє хай твій глас!
Дай нам дар оцей, засів! Славимо царя царів!
Всесвіт весь співа про тебе,
Створений законом неба, —
Що потрібне — легке, непотрібне ж — важке!
Кінець
Promemoria, тобто нагадування. Найсутніше Августинове слово таке: "Tolle Voluntatem propriam Et tolletur Infernus" — "Знищ власну волю — і знищиться пекло". Як у зерні маврійський дуб, так у гірчичному його слові сховалася вся висота богословської піраміди і наче безодня жерлом своїм пожерла весь Іордан богомудрості. Людська воля і Божа — це двоє воріт: пекельні та небесні. Той, що знайде серед моря своєї волі Божу волю — знайде кифу, тобто ту гавань: "На цьому камені утверджу всю церкву мою". "Таїться це їм, як небеса" та інше. " І земля (це та, обітована! Дивися, людино) посеред води". Коли хто перетворив волю на волю Божу, співає так: "Зникне серце моє" та інше. Цьому сам Бог є серцем. Воля, серце, любов. Бог, дух, рай, гавань, блаженство, вічність є те саме. Такий не збурюється, маючи таке серце: "Його-бо волею всі управляються". Августинове слово дихає цим: "Роздеріть серця ваші". "Візьміть іго моє на себе". "Умертвіть члени ваші" . "Не так, як хочете... це творіть". "Нема нашої брані супроти крові та плоті". "Вороги людині — домашні її". "На гаспида та василиска наступиш". "Той зітре твою голову" та інше.
Примітки
⁷²В українському перекладі Біблії: "Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її, а коли хто погубить, той оживить її" (Євангеліє від Луки, XVII — 33).
⁷³Євангеліє від Матвія, XVI — 26.
⁷⁴Августин Аврелій (354 — 430) — один із отців християнської церкви, зачинатель неоплатонізму — течії в християнській філософії. Августин твердив, що пекло — в самій душі людини.
⁷⁵Що потрібне — легке, непотрібне ж — важке ... — один із етичних постулатів грецького філософа Епікура, який писав у листі до Менекея: "Все природне легко здобувається, а пусте (зайве) важко досягається".
ᵃ Версалія (Versailles) — так зветься французького царя едем, тобто рай чи солодкий сад, повний невимовних світських утіх
ᵇ Коперник — це новітній астроном. Тепер його систему, тобто план чи типик небесних кіл, прийняв увесь світ. Народився над Віслою в польському місті Горуні. Систему свою видів у [1543 році] Сфера — це слово еллінське, по-слов'янському — круг, клуб, м'яч, глобус, гиря, куля, коло місяця, коло сонця.
ᵈ Блаженна натура є ім'я Господа-Вседержителя
ᵍ Ад — слово еллінське, значить темниця, місце підземне, позбавлене світла, веселості й найдорожчого золота — свободи. Адський в’язень — це дзеркало полонян мучительної своєї волі, і ця люта фурія безперервно, вічно їх мучить.
Джерела
Текст і Примітки:
Сковорода, Григорій. Твори у двох томах. Том 1 - 1994 р.
⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.