Оберіть пісню

Ілюстрація до Пісні Григорія Сковороди "Що таке слава тепер?" від Олени Горецької

Пісня 14-та ("То яка ж та слава нині?")

Стародавня малоросійська³³ про марноту і звабу. На цю силу: "Нехай я стою на сторожі своїй, і нехай на облозі я стану" (Авакум)³⁴. Обновлена в 1782 році.

1

То яка ж та слава нині?

Глянь на бучу в цій годині!

Ізраїле! Гідри-звіра

Чи велика в ньому міра,

Треба зрозуміти.

2

Булава і скипетр сяє,

Рано вставши — слава злая,

Серце пробива тривога,

Руки зв'язані і ноги,

Як минути сіті?

3

Нині п’яна скаче воля,

Рано вставши — марна доля.

Ізраїле! Того звіра

Куди ціль ведуть і міра?

Треба вже прозріти.

4

Шле сирен із океану

Пісню солодко-оманну,

Бідная душа — в розпутті,

Хоче назавжди заснути,

Землі не сягнувши.

5

Плоть і світе! Пекло люте!

Все в тобі наскрізь отрута,

Щелепами позіхаєш

І усе підряд ковтаєш,

Як минути сіті?

6

Ця пучина всіх ковтає,

Ця щелепа всіх з'їдає,

Ізраїле! Кита-звіра

Це мета, і глузд, і міра,

Плоть ту не наситиш!

7

Розпусти свої вітрила,

Розуму свойого крила,

Пливучи по буйнім морю,

Возведи зіниці вгору —

Шлях знайдеш правдивий.

8

Краще жити у пустині,

Зачинившись у яскині,

По безвідцях вік пробути,

Знадних голосів не чути.

Будь мені, Іраклій тщивий³⁸,

Будь Іона прозорливий,

Голови спали зміїні,

З китової блювотини

Скочить дай на кефу.

Кінець

Примітки

³³У поетиці барокко було широко практиковано традицію поетичного переспіву (травестування). Поет зазначає, що він свою пісню травестував із давньої української, але не вказує, з якої саме.

³⁴Книга пророка Авакума, II — 1. У Г. Сковороди: "На сторожі своїй стану і зійду на камінь"

³⁸Кит — За Біблією, пророка Йону ковтнув кит і через кілька днів викинув на берег. Кит у Г. Сковороди — образ пристрасті, зажерливості, неспокою житейського моря.

Мається на увазі стародавня байка про семиголового змія, що називається гідра чи змій водний. Із змієм боровся давній герой Іраклій³⁵. Відсічено одну голову - раптом на те місце виросло дві чи три. Що чинити? Іраклій за допомоюю друга свого Іолея³⁶ розпеченим залізом припалив кожну голову. Відтак спочив по битві.

Сирен — по-еллінському Σειρὴν, тобто путо, кайдани. Цей виродок чудовим обличчям та найсолодшим голосом приваблює до себе і сон наводить мореплавцям. Тут вони, забувши шлях свій і зневаживши гавань та батьківщину, розбивають об підводне каміння кораблі.

Кит³⁸ значить пристрасть. Що таке пристрасть? Це те саме, що смертний гріх. Що ж таке гріх? Гріх — це мучителька воля. Вона — це сріблолюбство, марнославство, ласолюбність. Ця-бо гідра й кит пожирає і мучить на морі світу цього всіх. Вона ж бо є і пекло. Блажен, хто не є рабом цього тригубого язика! Згадай сім гріхів. Цебто сім мучительних думок — і взнаєш гідру. Чи не відаєш, що думка є зерно і голова ділу? Омерзишся в починаннях своїх.

Життя наше — це море, тільце — човник. Думки — це віяння вітрів. Гавань — це блаженство. Яка красна ця річ! Розуму твойого крила... Птиця- бо є серце наше, і коли воно не загрузло, можемо заспівати й ми: "Душа наша, наче птиця, збавиться".

Кифа - правильніше ж кефа — це слово євреиське. По-еллінському — петра, тобто кам'яна гора; по- польському — скала. Вона часто для кораблів буває пристанню з містом. Це є образ блаженства, міста плідного, де людина від китів, від сирен і від хвилювань морських заспокоюється за таким словом: ”На місці пліднім посели мене” Це ім’я кифа дає Христос Петру-верховнику⁴¹ Чому? Тому, що те та інше живе у серці. Серце ж, а не плоть, є істинною ЛЮДИНОЮ. Чисте серце, святиня, християнин — це те ж саме. Тому всякий християнин, що має чисте серце, є і син голубиний, і кифа. Але Петро святий поміж усією церквою і архикифа і архибарюна як верховний наставник церкви Авакум стоїть на власній своїй сторожі - "Нехай я стану на сторожі своїй, і нехай я на кифу стану" Петро ж дбає про стадо, яке йому доручено і утверджено на ньому. Блювотина — це нечисте серце, що піниться і клекоче, ніби морськими хвилями, мирськими похотями. Вони — це честолюбство, срібнолюбство і ласолюбство. В той час серце є пекло і змій, що вибльовує гіркі й оскверненні ті води "Хвилюються нечестивії і спочити не зможуть" "Ґроб відчинений — горло їхнє" Всі вони у Святому Письмі не тільки китами і зміями, але і псом, Що блює, і до блювотини повертається, і мочиться до стіни, тобто випускає урину, утворюються ріки, бо серце їхнє — це таки урина і вода неджерельна, Що відрізняється від таких вод: "Розділив Бог поміж водою". "Ріки від черева його потечуть, води живії" "Відригну серце моє — слово благе” . Вся-бо церква, що утверджується на кефі, співає: "Господь пасе мене...". "На воді спокійній виховає мене". І всі вони є Іраклії оті: "Ліпший муж довготерпеливий, ніж той, що розорює міста", тобто той, що має державу над пристрастями. "Сотворив нас Бог нашому царю-ієрею"

Джерела

Сковорода, Григорій. Твори у двох томах. Том 1 - 1994 р.

Текст і Примітки:

Сковорода, Григорій. Твори у двох томах. Том 1 - 1994 р.

⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.

Ілюстрація до Пісні Григорія Сковороди "Що таке слава тепер?" від Олени Горецької

Ілюстрація:

Олена Горецька

https://instagram.com/olenka_art_vision

⚠️ Ілюстрація захищена авторським правом. Використання в комерційних цілях можливе лише за згодою автора. У некомерційних цілях ілюстрацію можна використовувати з обов’язковим зазначенням авторства.