Пісня 17-та ("Бачачи життя оцього горе")

Житейське море, що даремно хвилюється, та інше.

Бачачи життя оцього горе,

Що кипить, немов Червоне море,

Вихром туги, напасті, бід,

Я розслабнув, жахнувсь і зблід, —

Горе сущим у нім!

Припинив я, бідний, біг свій скоро,

Щоб не втонуть з фараоном в морі⁴⁴.

В пристань тиху біжу я, мчу,

І криком плачевним кричу,

І здіймаю руки.

О Христе! Не дай згоріти в аді!

Дай в твоїм пожить небесному граді.

Хай у свій не потягне слід

Блудниця-світ, цей темний світ!

О милості прірва!

Кінець

Примітки

⁴⁴Щоб не втонуть з фараоном в морі. — Йдеться про біблійну легенду. Єврейський народ виходив із єгипетського полону, фараон із військом кинувся слідом. Море розхилилося й пропустило через себе втікачів, а фараона з військом потопило.

Джерела

Текст і Примітки:

Сковорода, Григорій. Твори у двох томах. Том 1 - 1994 р.

⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.