Пісня 18-та ("Ой ти пташко-жовтобоко")

"Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать" ⁴⁵.

Ой ти пташко-жовтобоко⁴⁶,

Не клади гнізда високо,

А клади його на лужку,

На зеленому моріжку.

Яструб ген над головою

Висить, хоче ухопить,

Вашою живе він кров'ю,

Глянь же! Пазурі сталить!

Стоїть явір над горою

І киває головою,

Буйні вітри повівають,

Руки явору ламають.

А вербички шумлять низько,

Заколишуть мене в снах,

Тут тече потічок близько,

Видно воду аж до дна.

Нащо ж мені гадати,

Що в селі родила мати?

Нехай у тих мозок рветься,

Хто високо вгору дметься.

А я буду собі тихо

Коротати милий вік,

Так мине мені все лихо —

Щасний буду чоловік.

Кінець

Примітки

⁴⁵Послання апостола Якова, IV — 6.

⁴⁶Пісня є ремінісценцією кількох народних: "Про ремиза" і "Ой не стій, вербо, над водою". Див. Потебня А. Обьяснение малоруських и сродньїх народних песен. — Варшава, 1883. — С. 237.

Джерела

Текст і Примітки:

Сковорода, Григорій. Твори у двох томах. Том 1 - 1994 р.

⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.