Басня 16 – Жáбы

Всякое Изобиліе оскудѣть и высхнуть, как Озеро, может. А Честное Ремесло есть неоскудѣвающій Родник не изобилнаго, но безопаснаго Пропитанія. Сколь многое множество Богачей всякой день преобразуется в Нищіи? В сем кораблекрушеніи Единственною Гаванью есть ремесло. Саміи бѣднѣйшіи рабы раждаются из предков, жителствовавших в Лужѣ великих Доходов. И не напрасно Платóн⁵⁵ сказал: “Всѣ Короли из рабов, и всѣ рабы отраживаются из Королей”⁵⁶. Сіе бывает тогда, когда Владыка всему, Время, уничтожает Изобиліе. Да знаем же, что всѣх Наук Глава, Око и Душа есть научиться Жизнь жить порядочную, основанную на Законѣ ВѢРЫ и СТРАХА БОЖІЯ, яко на главнѣйшем Пунктѣ. Сей Пункт есть Основаніе и Родник, раждающій ручайки Гражданских Законов. Он есть ГЛАВА УГЛА⁵⁷ для зиждущих Благословенное Жителство, и сего Каменя Твердость содержит всѣ Должности и Нау́ки в Ползѣ, а сіи Общество в Благодéнствіи.

⁵⁵Платон (гр. Πλάτων, лат. Plato) (427–347 рр. до н. е.) – великий давньогрецький філософ-ідеаліст, один із найулюбленіших авторів Сковороди, якого він у трактаті «Silenus Alcibiadis» назвав “боговидцем” (“divinus Plato”). Недаром свою концепцію двох натур Сковорода подає в термінах платонівської науки про ідеї, тимчасом як у філософських курсах професорів Києво-Могилянської академії ця доктрина зазнавала досить різкої критики в дусі арістотелізму. Наприклад, Феофан Прокопо- вич присвячує другий розділ сьомої книги своєї «Логіки» спростуванню Платонового уявлення про ідеї [див.: Прокопович Ф. Логіка // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. – Київ, 1980. – Т. 2. – С. 62–65], а в курсі фізики не без іронії зазначає: “Думка ж Платона є справжньою казкою, бо він вчить, що форми наче із їх власних ідей, мовби з джерел, виливаються в матерію, як у якесь вмістилище. Але ж ніщо не виливається з того, що є нічим, хіба що порожні примари, якими є, як ми [вже] довели в логіці, ідеї Платона” [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософ- ські твори: У 3 т. – Київ, 1980. – Т. 2. – С. 134]. Про помітний вплив Платона на метафізику Сковороди говорив іще Федір Зеленогорський. Перегодом Володимир Ерн назве Сковороду “християнським платоніком”, підкресливши, що його уявлення про дві натури позначене специфічно платонівськими рисами. Панування в Сково- роди платонівського способу думання, зокрема суто платонівського “подвоєння буття”, будуть відзначати також Олексій Лосєв, Дмитро Чижевський, Василь Зень- ковський та інші. Крім науки про дві натури, платонівське коріння мають у Сковороди, наприклад, думка про три головні “сродності”, яка виразно корелює з трьома станами Платонової ідеальної держави (діалог «Держава» Сковорода цитував у одному з листів до Михайла Ковалинського), теза про “нерівну рівність” (її можна трактувати як платонівський принцип “геометричної рівності”), розуміння філософії як “внутрішнього діалогу” (воно корелює з платонівською діаноєю, тобто чистим мисленням ідей), уявлення про архетип тощо.

⁵⁶Про це Платон писав у діалозі «Теетет» (175а). Сковорода міг запозичити цю думку і з «Моральних листів до Луцілія» (XLIV, 4) Сенеки, де зазначено: “Сказав же Платон, що немає володаря, який не походив би з рабів, як і раба, який не походив би з володарів” 187 [Луцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. – Київ, 2005. – С. 147].

⁵⁷Це – новозаповітний образ. Пор.: кaмень, є3гHже не въ рzдY сотвори1ша небрего1ша зи1ждущіи, се1й бы1сть во главY ќгла; t (Євангелія від св. Матвія 21: 42); се1й є4сть кaмень ўкоре1ный t вaсъ зи1ждущихъ, бы1вый во главY ќгла (Дії св. апостолів 4: 11); Вaмъ ў2бо че1сть вёрующымъ, ґ проти1вzщымсz кaмень, є3гHже небрего1ша зи1ждущіи, се1й бы1сть во главY ќгла (Перше соборне послання св. ап. Петра 2: 7).