Басня 3 – Жаворонки

Еще в Древніе Вѣка, в самое тое Время, как у Орлов Черепахи лѣтать у́чивались, молодой Жаворонок сидѣл не далече того Мѣста, гдѣ одна с помянутых Черепах, по сказкѣ мудраго Езóпа, лѣтанье свое благополучно на Каменѣ окончила с великим Шу́мом и трéском³⁶. Молодчик, спугавшись, пробрался с трепетом к своему Отцу:

– Бáтюшка! Конечно возлѣ тоей Горы сѣл Орел, о котором ты мнѣ когдась говорил, что она Птица всѣх страшнѣе и силнѣе…

– А почему ты догадуешся, Сынок? – спросил Старик.

– Батюшка! Как Он садился, я такой быстроты, Шуму и Грому никогда не видывал.

– Мой Любезнѣйшій Сынок! – сказал старик. – Твой молоденькій Умок…³⁷ Знай, Друг мой, и всегда себѣ сію Пѣсеньку пой:

Не то Орел, что лѣтает,

Но то, что Легко сѣдает…³⁸

Сила

Многіи без Природы изрядныи дѣла зачинают, но Ху́до кончат. Доброе намѣреніе и Конец всякому дѣлу есть Печать³⁹.

Примітки

³⁶Сковорода має на думці Езопову байку «Орел і Черепаха» [див.: Езоп. Байки. – Київ, 1961. – С. 246], добре знану в старій Україні. На неї покликався, наприклад, Феофан Прокопович [див.: Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. – Київ, 1979. – Т. 1. – С. 140]. Зрештою, сюжет про орла, який учив літати черепаху, відомий і в східнослов’янському фольклорі [див.: Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков. – Ленинград, 1979. – С. 90 (225А)].

³⁷Пор.: “Недозрелый умок, что вешний ледок” [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 438].

³⁸Пор.: “Добре літати, але кепсько сідати”; “Літає добре, а сісти не вміє” [Франко, № 30072, 30073].

³⁹Мабуть, це сковородинська версія приказки: “Finis coronat opus” [Цимбалюк Ю., Кобів Й., Смурова Л., Латун Л. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. – Вінниця, 2003. – С. 141], тобто “Кінець – ділу вінець”, що походить з Овідієвих «Героїд» (II, 85). У латинській версії ця приказка була добре знана в старій Україні. Наприклад, вона є на звороті 10-го аркуша рукопису “двох книжиць” Івана Величковського [див.: Величковський І. Твори. – Київ, 1972. – С. 175]. Крім того, існує ціла низка її українських відповідників, наприклад: “Конець – вінець”; “Конець діло хвалит” [Франко, № 15349, 15350]; “Добре роби, доброго й кінця дожидай”; “Кінець діло рішає”; “Кінець – і вінець” [Українські народні прислів’я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. – Київ, 1963. – С. 272]. Пор.: “Конец делу венец”; “Конец дело венчает”; “Добрый конец всему делу венец” [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 498]. Ця сентенція була знана також з емблематики. Див., наприклад, 591-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Ловчій пес словленнаго зайца давит» і підпис: “Конец дѣло хвалит. Окончаніе приносит честь и славу. Gloria finis” [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 148–149].

Джерела

Текст і Примітки:

Григорій Сковорода: Повна академічна збірка творів - Леонід Ушкалов - 2011 р.

⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.

Ілюстрація:

Олена Горецька

https://instagram.com/olenka_art_vision

⚠️ Ілюстрація захищена авторським правом. Використання в комерційних цілях можливе лише за згодою автора. У некомерційних цілях ілюстрацію можна використовувати з обов’язковим зазначенням авторства.