Басня 30 – Соловéй, Жáворонок и Дрозд

Сими тремя Птичками Образуется добрая Дружба. Дружбы нелзя выпросить, ни купить, ни Си́лою вырвать. Любим тѣх, коих любить родились, так как ядим то, что по Природѣ, а у Бога для всякаго дыханія всяка Пища добра, но не всѣм. И как нелзя Коня с Медведем, а Собаку с Волком припрягти к Коляскѣ, так не можно, чтоб не оторвалось Ветхое Сукно, пришитое к свѣжому, а Гнилая Доска, приклеена к новой. Равное ж несогласіе есть между Двома разстоящих Природ Человѣками, а самая вящшая несродность между Злым и добрым Сердцем. Жаворонок с Дроздом и Соловьем дружить может, а с Ястребом, Нетопырéм не может. Если Бог раздѣлил, тогда кто совокупит? Премудрая и предревняя есть сія Послóвица:

Ὅμοιον πρὸς ὅμοιον ἄγει θεὸς.

SIMILEM AD SIMILEM DUCIT DEUS.

ПОДОБНАГО ДО ПОДОБНАГО ВЕДЕТ БОГ¹⁸⁷.

Одна только несносность Жáворонку жить в Саду, так, как Соловью в Степи. Сіе у Еллин именовалось Αντιπάθια.ᵈ А в протчем во всем между ими равная Сносность, Συμπάθειαᵉ. Не должно же друга нудить к тому, что тебе веселит, а его мучит. Многіи помянутой Пословицѣ противорѣчат: Должно, де, и Врагов любить. Безспорно, но дружба так, как Милостыня: многіи Степени окружают Центр Престóла Ея. Всѣм Доброжелателем быть можеш, но не Напéрсником¹⁸⁸. Иначе Благодѣтелствуем Домашним и Сродственникам, иначе Прихожим и Странным. Бог всѣм Благодѣтель, но не для всѣх сіе ЕГО Слóво:

“Обрѣтóх Давіда… Му́жа по Сéрдцу моему…”¹⁸⁹

А только для тѣх, кои, Сердце свое в Божественную совсѣм преобразив ВОЛЮ, о всем благодаряще вѣруют, надѣются, люблят Его и слы́шат:

“Вы Дру́зи мои есте…” 15 Іωáн[на] Еѵ[ангеліе]¹⁹⁰.

Щасли́в, кто хоть одну только Тѣнь доброй Дружбы нажи́ть удостóился. Нѣт ничего дороже, слаже и полезнѣе Ея. Великая Русь просвѣщенно поговаривает: “В Пóлѣ Пшеница Годом родится, а Доброй Человѣк всегда пригодится”¹⁹¹. Гдѣ был? – У Дру́га. Что пил? – Вóду. Лучше Непрія́телскаго Мїóду¹⁹². Носится и в Малороссіи Послóвица: “Не имѣй ста рублей, как Одного Дру́га”¹⁹³.

Но не достоин Дружнія Любви превозносящій что-либо вышше Дружбы и не положившіи Оную остатним Краем и Пристанищем всѣх своих дѣл и желаній. Соловей преславное свое Имя уступает самовольно Другу. Сладка вода с Другом, славна с ним и безименность. Катóн сказáл: “Пропал тот День, что без Пóлзы пройшóл”¹⁹⁴. Но Трая́н¹⁹⁵ (чутьли не Тіт¹⁹⁶) яснѣе: “О Дру́ги! Погиб мой День, никому я не услужил”¹⁹⁷.

Всякой Власти, Званію, Чину, Статью, Ремеслу, Наукам Начало и Конец Дружба: Основаніе, Союз и Вѣнец Обществу. Она создала Небо и Зéмлю, сохраняя Мір Міров в Красотѣ, Чинѣ и Мирѣ. “Бог Любы есть…”¹⁹⁸ А Кто плѣнился Ею, тот вышшій Законов Гражданских, самим управляется Бóгом. “Всяк, и́же в нем пребывáет, не согрѣшáет…” І. Іоáн[на], Гл[ава] 3, с[ти]х 7¹⁹⁹.

“Прáведнику Закóн не положéн, но беззакóнным…” I К Тімоѳ[ею], Гл[ава] 1, с[ти]х 9²⁰⁰.

Не надобно приводить Трубами Воду туда, гдѣ отрыгает чистѣйшее Питіе сам Источник, всѣх Поточков Отец и Глава.

“Своему Господеви стои́т, или пáдает…” К Римл[янам], 14²⁰¹.

К сей Главѣ нас возводи́ть есть Должность Богословіи, одной из троих главнѣйших Наук, содержащих в Благоденствіи Жителство. Сих одних Учи́тели Именуются в Еврóпѣ DOCTORES²⁰². Единственным их Предметом есть Человѣк. Медіціна врачует Тѣло, Юріспруденціа Страхом приводит каждаго к Должности, а Богословія из Рабов дѣлает Сынами и Другами Божіими, вливая в Сердце их Охоту свободную к тому, к чему Гражданскіе Законы силою волокут. “Уже нѣси Раб, но Сын…” К Галат[ам], 4²⁰³. Чем множае таковых в Жителствѣ, тѣм Оно щасливѣе, и не напрасно есть Послóвица:

Доброе Брáтство лучше Богáтства²⁰⁴.

А что сказано о Дружбѣ, тое ж разумѣется и о Статьи. Как к той, так и к сему Вожд вѣрный есть ПРИРОДА. Щаслив же послѣдуяй ему. Впротчем, как помянутыи Птички Образуют Вѣрнаго, Избраннаго по Природѣ, сирѣчь по Бозѣ, Друга, так Друг есть Фігу́рою и Образом Священныя БІБЛІИ. Взглянь на Гл[ава] 6, с[ти]х 14, Сірах[а]²⁰⁵. Читай их подалѣе и понимай, что ХРИСТОС есть всѣх тѣх Слов ЦѢЛЬ. Он есть Премудрость БОЖІЯ, Глаголющая к нам:

“Вы Дру́зи мои есте…”²⁰⁶

“Се, Мáти Моя и Брáтія…” Мáрк[а], Гл[ава] 3²⁰⁷.

А как Творящіи Волю Божію суть Мáти и Братія Христовы, так взаимно им БІБЛІА. Взглянь на Конец 14 Гл[авы] и на Начало 15 Сірах[а]. Точно о Бібліи Рѣчь: “Сря́щет его яко Мáти…”²⁰⁸

Скажи мнѣ, что есть Друг? Слуга и Доброжелатель. Кая ж лучшая Услу́га, как привесть к Вѣдѣнію Божію? Все есть Ложь, сирѣчь непостоянное и не твердое, кромѣ Бога. Но БІБЛІА учит о Бозѣ.

“Аз на сіе роди́хся… Да Свидѣμтелствую ИСТИНУ”. Гл[ава] 18²⁰⁹.

“Слóво твое ИСТИНА есть”. Гл[ава] 17 Іоáн[на]²¹⁰.

Вся наша Жизнь в Руцѣ Божіей²¹¹. Сіе значит врожденное нам предписаніе Пищи, Статья, Дружбы… Самое маленькое Дѣло без Его руководства есть неудачное. “Без Мене не мóжете…”²¹² Кто знает Бога, тот знает План и Путь Житія своего. Что есть Житіе? Есть всѣх Дѣл и Движеній твоих Сноп. Видиш, что познавшій Бога все свое разумѣет. Вот для чего сказано:

“Друг вѣрен кров (Покров) крѣпок…”²¹³

Ничего нас Бібліа не учит, кромѣ Богознанія, но сим самим всего учит. И как имѣющій Очи все видит, так Чувствующій Бога все разумѣет и все имѣет, все, что для себе. А если Черепаха Крил не имѣет: кая Нужда? Они для Пти́цы нужны. Не в том совершенная Премудрость, чтоб весь Мір перезнать. Кто может сіе? А невозможное и ненужное есть тó же. Но если все знаеш, что для тебе надобное, сіе значит совершенную Мудрость. Пересмотрѣв всѣ Планéты и приобрѣв все Міры, не имѣя и не зная тое, что для тебе, и Скуден, и не Знаток, и не весел еси. Так, как перевѣдав всѣ Дороги, но не увѣдав твою, ничево и не знаеш, и не имѣеш, и не Курáжен. Да и Как быть можеш куражен, лишен для тебе нужнаго? Как имѣть станеш, не сыскав? А как сыщеш, не узнав? Как же узнаеш, лишен Сладчайшаго и Всевожделѣннѣйшаго твоего Руководителя, СВѢТА БОЖІЯ? Стари́нная Послóвица: Охóта пу́ще невóли²¹⁴. Злáя Охóта побуждает Злодѣя к ужасным предпріятіям. Но не мéнѣе силна и СВЯТАЯ ОХОТА. Охóта, Любов, Огнь, Свѣт, Пламень, Ражженіе есть тó же.

“БОГ ЛЮБЫ есть…”²¹⁵

Сія распали́ла и устремила Апостолскіи, Пророческіи и Мученическіи Сердца на лю́тыи Страданія, а Пусты́нников и Пóстников к горчайшим Пóдвигам ражжегла и оживляла их²¹⁶. О сем просвѣщающем и распаляющем, но не опаляющем огнѣ Соломон в Пѣсн[ѣ] Пѣсн[ей]:

“Крѣпка яко Смерть ЛЮБЫ,

Жестока яко Ад Ревность:

Крила Ея Крила Огня,

Угліе Огненно Плáмы ЕЯ”.

Гл[ава] 8²¹⁷. Сей Божéственный Курáж просвѣщал тму их, согрѣвал Отчáяніе, прохлаждал Зной, услаждал Горести, а без сего всякое Щастіе есть нещасное. И так БІБЛІА есть наш верховнѣйшій Друг и Ближній, приводя нас к тому, что есть Единое Дражайшее и Любезнѣйшее. ОНА есть для нас Прéдками нашими оставленный ЗАВѢТ, хранящій Сокрóвище Боговѣдѣнія²¹⁸. Боговѣдѣніе, Вѣра, СТРАХ БОЖІЙ, Премудрость есть то же. Сія ОДНА есть Истинная Премудрость. Сія “Други Божія и Пророки устрояет”. Премудр[ости] Соломон[а], 4-й²¹⁹.

“Сію возлюби́х и поисках от Юности моея”²²⁰.

“Сія Благолѣпнѣе Солнца”²²¹.

“Проницающая аки Утро, добра яко Луна, избранна яко Солнце”²²².

“Труды Ея суть Добродѣтели: Цѣломудрію бо и Разуму учит, Правдѣ и Мужеству, ихже потребнѣе ничтоже есть в житіи Человѣком”²²³. Пѣсн[ь] Пѣсн[ей] и Прему́др[ости] Соломóн[а], Гл[ава] 7 и Гл[ава] 8.

ᵃ ОДИН БОГ ЕСТЬ СѢЯТЕЛЬ ДРУЖБЫ.

ᵇ Сирѣчь: ПОДОБНАГО ДО ПОДОБН[АГО] ВЕДЕТ БОГ.

ᵈ РАЗНОСНОСТЬ, или ПРОТИВОСТРАСТІЕ.

ᵉ РАВНОСНОСНОСТЬ, или СОСТРАСТІЕ.

¹⁸⁷“Бог веде схоже до схожого” (лат.) У своїх творах Сковорода подає цю фразу в п’яти версіях: “Similem ducit Deus ad similem”; “Similem ad similem ducit Deus”; “Ὅμοιον πρὸς ὅμοιον ἄγει θεὸς”; “ὅμοιόν γ[αρ] ἐς ὅμοιον ἄγει θεὸς”; “Подобнаго до подобнаго ведет Бог”. Схожі слова є в Гомеровій «Одіссеї» (XVII, 218), у 8-ій книзі «Нікомахової етики» Арістотеля (1155а34) та в інших джерелах. Неважко віднайти цю сентенцію також у творах старих українських письменників, наприклад, в «Арістотелівських проблемах» Касіяна Саковича (“Написав колись Філософ, що simile appetit simile – подібне прагне подібного, а також хтось (сказав): similis simili guadet – подібне тішиться подібним” [Сакович К. Арістотелівські проблеми // Пам’ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI – початок XVII ст. – Київ, 1988. – С. 419]), у «Парергоні» Афанасія Кальнофойського (“ …podobne do podobnego sobie śćąga sie” [Kalnofoyski A. Parergon cudow. – Kiiów, 1638. – S. 2]) чи «Театроні» Івана Максимовича (“всяк бо подобный подобноє себѣ любит” [Максимович І. Θέατρον, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. – Чернігів, 1708. – Арк. 55]). При тому Кальнофойський розглядав цю тезу як усім відомий філософський загальник, а Максимович пов’язував її з платонівською традицією.

¹⁸⁸У списку: Наперстником.

¹⁸⁹Дії св. апостолів 13: 22.

¹⁹⁰Євангелія від св. Івана 15: 14.

¹⁹¹Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 776.

¹⁹²Пор.: “Был я у друга, пил я воду слаще меду”; “У друга пить воду лучше неприятельского меду” [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 774]; “У друга вода солодча вражеського меду” [Номис, № 9513].

¹⁹³Пор.: “Не мѣи сто коп, як сто другов” [Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. – Київ, 1971. – С. 261]; “Не май і сто рублів, як одного друга” [Номис, № 9512]; “Не май сто рублів, а одного друга” [Українські народні прислів’я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. – Київ, 1963. – С. 701]. Близьким до цих прислів’їв є латинський вираз: “Ubi amici, ibi opes” (“Де друзі, там і багатство”) [Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. С. Б. Барсов. – Москва, 2006. – С. 342]. Схожі сентенції можна знайти й у творах інших старих українських письменників, наприклад, у Данила Братковського [див.: Братковський Д. Світ, по частинах розглянутий: Фототипічне видання. Переклад. Джерела. Студії. – Луцьк, 2004. – С. 188].

¹⁹⁴Підхожий мотив є в «Моральних двовіршах» Діонісія Катона (І, 33), які були обов’язковою лектурою під час вивчення латинської просодії [див., наприклад: Лебедев А. Харьковский коллегиум как просветительный центр Слободской Украины до учреждения в Харькове университета // Чтения в Императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете. – 1885. – Кн. 4 (окт.-дек.). – С. 68]: “Cum dubia incertis versetur vita periclis, / pro lucro tibi pone diem, quicumque sequetur” (“Оскільки життя ненадійне й проходить серед явних небезпек, / уважай за добро для себе кожен день, коли ти трудився” [Дионисий Катон. Моральные дистихи // Вестник древней истории. – 1981. – № 4. – С. 229]).

¹⁹⁵Марк Ульпій Траян (Marcus Ulpius Trajanus) (53–117 рр.) – римський імператор упродовж 98–117 рр. Його називали “Найкращим Принцепсом”.

¹⁹⁶Тіт Флавій Веспасіан (Titus Flavius Vespasianus) (9–79 рр.) – римський імператор упродовж 69–79 рр., засновник династії Флавіїв. Сковорода знав про нього не лише з римської історіографії, зокрема з «Життя дванадцяти цезарів» Светонія, але також з опери «Тітове милосердя» («La clemenza di Tito»), чиє лібрето написав П’єтро Метастазіо, взявши за взірець сюжет трагедії П’єра Корнеля «Цінна, або Милосердя Августа». Уперше ця опера була виконана під час коронації імператриці Єлизавети Петрівни [див.: Махновець Л. Григорій Сковорода. Біографія. – Київ, 1972. – С. 82–87].

¹⁹⁷Сковорода подає українською мовою приписувану Тітові крилату фразу: “Diem perdidi”. У 8-ій книзі «Життя дванадцяти цезарів» Светоній розказує про Тіта таку історію: “А якось за вечерею, пригадавши, що за цілий день нікому не зробив нічого доброго, він промовив свої знамениті слова, пам’ятні й гідні всілякої похвали: ‘Друзі мої, я змарнував день’” [Гай Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей / Пер. с лат. предисловие и послесловие М. Л. Гаспарова. – Москва, 1990. – С. 209]. Із сучасників Сковороди цю історію згадував, наприклад, Іван Крилов на сторінках «Санкт- Петербургского Меркурия»: “Великий Тит плакал, говорят, о том дне, который проводил, не сделав доброго дела…” [Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века. – Москва, 1952. – Т. ІІ. – С. 386].

¹⁹⁸Перше соборне послання св. ап. Івана 4: 8, 16.

¹⁹⁹Перше соборне послання св. ап. Івана 3: 6.

²⁰⁰Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 1: 9

²⁰¹Послання св. ап. Павла до римлян 14: 4.

²⁰²У старих університетах були доктори богослів’я, права та медицини.

²⁰³Послання св. ап. Павла до галатів 4: 7.

²⁰⁴Пор.: “Доброе братство милее богатства” [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 776]; “Добре брацтво краще багацтва” [Номис, № 9502]; “Добре братерство краще багатства”; “Дружба та братство дорожче багатства” [Україн- ські народні прислів’я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. – Київ, 1963. – С. 157, 701].

²⁰⁵Книга Ісуса, сина Сирахового 6: 14

²⁰⁶Євангелія від св. Івана 15: 14.

²⁰⁷Неточна цитата з Євангелії від св. Марка 3: 32

²⁰⁸Книга Ісуса, сина Сирахового 15: 2.

²⁰⁹Євангелія від св. Івана 18: 37

²¹⁰Євангелія від св. Івана 17: 17.

²¹¹Фраза зринає в Книзі Притч Соломонових 21: 1, у Книзі Екклезіястовій 9: 1 та в Книзі Премудрості Соломонової 3: 1.

²¹²Євангелія від св. Івана 15: 5.

²¹³Книга Ісуса, сина Сирахового 6: 14.

²¹⁴Пор.: “Охота пуще неволи” [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 822]; “Охота горш неволѣ” [Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. – Київ, 1971. – С. 239]; “Охота гірше неволі” [Номис, № 4956; Франко, № 19296].

²¹⁵Перше соборне послання св. ап. Івана 4: 8, 16.

²¹⁶Пор.: “Мученики святіи причастившеся огню, ражженіє показаху божественнаго своєго любленія” [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. – Київ, 1739. – Арк. 17].

²¹⁷Пісня над піснями 8: 6.

²¹⁸Це поняття в літературі старої України мало також форму “боговидѣніє” [див.: Туптало Д. Книга житій святых. – Київ, 1689. – Арк. 68 (зв.).] чи “философскоє боговидѣніє” [див.: Алфа і Омега. – Супрасль, 1788. – Арк. 191 (зв.)].

²¹⁹Книга Премудрості Соломонової 7: 27.

²²⁰Книга Премудрості Соломонової 8: 2.

²²¹Книга Премудрості Соломонової 7: 29.

²²²Пісня над піснями 6: 9.

²²³Книга Премудрості Соломонової 8: 7.