Басня 29 – Стару́ха и Горшéчник

Стару́ха покупала Горшки. Аму́ры молодых лѣт еще и тогда ей отрыгалися.

– А что за сей хорошенькіи?..

– За того возму хоть 3 Полушки¹⁷⁵, – отвѣчал Горшечник.

– А за того гнусного (вот он!), конечно, Полушка…

– За того ниже двох Копѣек не возму…

– Что за Чудо?..

– У нас, Бабко, – сказал Майстер, – не глазами выбирают. Мы испытуем, чисто ли Звонит¹⁷⁶?

Бáба, хотя была не подлаго Вкуса, однак не могла больше говорить, а только сказала, что и сама она давно сіе знала, да вздумать не могла¹⁷⁷.

Сила

Конечно, сія премудрая Еѵа есть Прабабою всѣм тѣм Вострякам, которыи Человѣка цѣнят по Одеждѣ¹⁷⁸, по Тѣлу, по Деньгам, по Углам, по Имени, не по его житія Плодам. Сіи Правнуки, имѣя тот же Вкус, совершенно доказуют, что они суть Плод от сей Райской Яблони¹⁷⁹. Чистое, и как Ри́мляне говорили, Candidum (“бѣлое”), и независтное Сердце, Милосердное, Терпеливое, Курáжное, Прозорливое, Воздержное, Мирное, Вѣрующее в Бога и Уповающее на Него во всем, – вот Чистый Звон и Честная Душы нашей Цѣна! Воспоминает и Сосуд избранный Павел о Сосудах Честных и безчестных. 2 К Тімоѳ[ею], Гл[ава] 2, с[ти]х 20¹⁸⁰ и К Рим[лянам], 9, с[ти]х 21¹⁸¹. “Утроба буяго яко Сосуд сокрушен и всякаго Разума не удержит”. Сирах, 21, с[ти]х 17.

Извѣстно, что в Царских Домах находятся Фарфорные, Сребряные и Золотые Урынáлы, от которых, конечно, Честнѣе глиняная и деревяная Посу́да, Пищею наполняемая, так, как ветхій селскій Храм Божій почтеннѣе Господскаго Бархатом украшеннаго Афедрона¹⁸². Изрядная Великороссійская Пословица сія: НЕ КРАСНА ИЗБА УГЛАМИ, КРАСНА ПИРОГАМИ¹⁸³.

Довелось мнѣ в Хáрьковѣ между премудрыми ЕМБЛЕМАТАМИ¹⁸⁴ на Стѣнѣ Зáлы видѣть слѣдующій: Напи́сан схожій на Черепаху Гад с долговатым Хвостом. Средѣ Чéрепа сіяет болшáя Золотая Звѣзда, украшая оной. Посему Он у Ри́млян назывался STELLIO, а Звѣзда STELLA. Но под ним толк подписан слѣдующій: “SUB LUCE LUES”. Си́рѣчь: Под сія́ніем Язва¹⁸⁵.

Сюда принадлежит Послóвица, находящаясь в Еѵáнгеліи: “Грóбы повáпленныи”¹⁸⁶.

Примітки

¹⁷⁵Полушка – за часів Сковороди, дрібна мідна монета. Її назва зринає в приказках, де йдеться про щось геть дешеве. Наприклад: “За полушку – ні в борщ, ні в юшку” [Номис, № 10579]; “Не стоит ни полушки” [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 534] тощо.

¹⁷⁶Існує народна приказка: “Пізнати горнець по голосі” [Франко, № 6862].

¹⁷⁷Сковорода подає цей сюжет також у діалозі «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни».

¹⁷⁸Пор.: “Не суди по одежі, суди по уму!” [Українські народні прислів’я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. – Київ, 1963. – С. 323].

¹⁷⁹Пор.: “Яка яблунька, такі й яблучка” [Українські народні прислів’я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. – Київ, 1963. – С. 594].

¹⁸⁰Див.: Въ вели1цэмъ же домY не то1чію сосyди злaти и3 сре1брzни сyть, но и3 древsни и3 гли1нzни: и3 џви ќбw въ че1сть, џви же не въ че1сть (Друге послання св. ап. Павла до Тимофія 2: 20).

¹⁸¹Див.: є3ще1 бо не ро1ждшымсz, ни сотвори1вшымъ что2 бlго и3ли2 ѕло2, да по и3збрaнію предложе1ніе б9іе пребyдетъ (Послання св. ап. Павла до римлян 9: 21).

¹⁸²Гр. ἀφεδρών – ‘нужник’.

¹⁸³Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 589, 700. Це прислів’я вживали й сучасні Сковороді російські письменники. Наприклад, Олександр Радіщев узяв його за епіграф до своєї «Пісні історичної»: “Не красна изба углами, / Но красна лишь пирогами” [Радищев А. Н. Песнь историческая // Радищев А. Н. Избранные философские сочинения. – Москва, 1949. – С. 438].

¹⁸⁴Див. прим. 17. Сковорода говорить про емблематичні образи, які він бачив у класах Харківського колегіуму.

¹⁸⁵Це – емблематичний образ під назвою «Stellio»: потвора із зіркою на лобі та підписом “Sub luce lues”, тобто “Під сяйвом зараза (погибель)”. Схожу емблему можна знайти, наприклад, у збірнику Дієго Фахардо де Сааведри «Idea Principis Christiano-Politici 100 Symbolis expressa» (Coloniae, 1650) під номером 347. В амстердамському збірнику «Symbola et emblemata» див. емблему 59-у «Хамелеон», що має підпис: “Под свѣтом тьма. Под сладостью желчь сокрывается. Sub luce lues” [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 16–17].

¹⁸⁶Сковорода має на думці слова: Го1ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісе1є, лицемёри, ћкw подо1битесz гробHмъ повaплєнымъ, и5же внэyду ў2бо kвлsютсz красны2, внутрьyду же по1лни сyть косте1й ме1ртвыхъ и3 всsкіz нечистоты (Євангелія від св. Матвія 23: 27).

Джерела

Текст і Примітки:

Григорій Сковорода: Повна академічна збірка творів - Леонід Ушкалов - 2011 р.

⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.

Ілюстрація:

Анна Жук

https://www.instagram.com/annkenry?igsh=MXF1NmwxdW1pd2JsMQ%3D%3D&utm_source=qr

⚠️ Ілюстрація захищена авторським правом. Використання в комерційних цілях можливе лише за згодою автора. У некомерційних цілях ілюстрацію можна використовувати з обов’язковим зазначенням авторства.