Басня 23 – Собáки и Волк

И Фаміліа, и Богатство, и Чин, и Родство, и тѣлесныи Дарованія, и Науки не сильны утвердить Дружбу. Но Сердце, в Мыслях согласное, и одинакая Честность Человѣколюбныя Души, в двоих или троих Тѣлах живущая. Сія есть Истинная Любов¹⁰⁹ и Единство, о Коем взглянь 4 Гл[аву], с[ти]х 32 в Дѣяніях¹¹⁰. И о Кóем Пáвел: “Нѣсть Іудéй, ни Еллин… Вси бо вы Едино Есте о ХРИСТѢ ІИСУСѢ”. К Галáт[ам], 3¹¹¹.

¹⁰⁷Тітір – ім’я пастуха з Вергілієвих «Буколік». Перша еклога розпочинається рядком: “Tityre, tu patulae recubans sub tegmine fagi”. У перекладі Миколи Зерова: “Тітіре, ти в холодку опочив-єсь під буком гіллястим” [Зеров М. Твори: У 2 т. – Київ, 1990. – Т. 1. – С. 197]. Тим часом імена собак запозичені Сковородою з Овідієвих «Метаморфоз» (ІІІ, 218, наст.) [див.: Публій Овідій Назон. Метаморфози / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. – Київ, 1985. – С. 55–56].

¹⁰⁸“Бог веде схоже до схожого” (лат.) У своїх творах Сковорода подає цю фразу в п’яти версіях: “Similem ducit Deus ad similem”; “Similem ad similem ducit Deus”; “Ὅμοιον πρὸς ὅμοιον ἄγει θεὸς”; “ὅμοιόν γ[αρ] ἐς ὅμοιον ἄγει θεὸς”; “Подобнаго до подобнаго ведет Бог”. Схожі слова є в Гомеровій «Одіссеї» (XVII, 218), у 8-ій книзі «Нікомахової етики» Арістотеля (1155а34) та в інших джерелах. Неважко віднайти цю сентенцію також у творах старих українських письменників, наприклад, в «Арістотелівських проблемах» Касіяна Саковича (“Написав колись Філософ, що simile appetit simile – подібне прагне подібного, а також хтось (сказав): similis simili guadet – подібне тішиться подібним” [Сакович К. Арістотелівські проблеми // Пам’ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI – початок XVII ст. – Київ, 1988. – С. 419]), у «Парергоні» Афанасія Кальнофойського (“ …podobne do podobnego sobie śćąga sie” [Kalnofoyski A. Parergon cudow. – Kiiów, 1638. – S. 2]) чи «Театроні» Івана Максимовича (“всяк бо подобный подобноє себѣ любит” [Максимович І. Θέατρον, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. – Чернігів, 1708. – Арк. 55]). При тому Кальнофойський розглядав цю тезу як усім відомий філософський загальник, а Максимович пов’язував її з платонівською традицією.

¹⁰⁹Можливо, Сковорода мав на думці ту обставину, яку підкреслював свого часу Ціцерон: слово дружба (amicitia) походить від слова любов (amor) (Про природу богів, І, 122) [див.: Цицерон. Философские трактаты. – Москва, 1985. – C. 99].

¹¹⁰Див.: Наро1ду же вёровавшему бЁ се1рдце и3 душA є3ди1на, и3 ни є3ди1нъ же что2 t и3мёній свои1хъ глаго1лаше свое2 бы1ти, но бsху и5мъ вс‰ њ1бща (Дії св. апостолів 4: 32).

¹¹¹Послання св. ап. Павла до галатів 3: 28.