Оберіть переклад
Оберіть байку

Басня 28 – Олени́ца и Кабáн

В Пóлских и Венгéрских Горáх Оленица, увидѣв домашняго Кабана:
– Желаю Здравствовать, Господин Кабáн, – стала витаться. – Радуюся, что вас…
– Что ж ты, негодная Пóдлость, столько неучтива? – вскричал, надувшись, Кабан. – Почему ты меня называеш Кабаном? Развѣ не знаеш, что я пожалован Бараном? В сем имѣю Патент, и что род мой происходит от самых Благородных Бобрóв, а вмѣсто Епанчи для Характéра ношу в Публикѣ содраную с Овцы Кóжу.
– Прошу простить, ваше Благородіе, – сказала Олени́ца, – я не знала. Мы, простыи, судим не по Убóру и Словáм, но по Дѣлам. Вы так же, как прежде, роете Зéмлю и ламаете Плетéнь. Дай Бог вам быть и Конéм.
Сила
Не можно довольно надивиться Глупцам, пренебрегшим и поправшим премного честнѣйшій и безцѣнный Добродѣтели Бы́сер на то Одно, чтоб продратся в Чин, совсѣм ему несродный. Кой им Змій в Ухо нашептал, что Имя и Одежда преобразит их в Бытіе, а не Жизнь Честная, достойная Чи́на? Вот тóчныи Граки Езóповы, одѣвающіеся в Чужое Перья! Из таковых сошитое жителство подобное Судну, в котором ѣхали Морем одѣтыи по Человѣчому Обезьяны, а ни одна править не умѣла. Если кто Просвѣщенное Око имѣет, коликое множество видит сих Ослóв, одѣтых в Львиную Кóжу? А на что одѣты? На то, чтоб волнѣе могли жить по рабским своим Прихотям, безпокоить Людей и проламываться сквозь Законов Гражданских Забóры. А никто из Достойных Чéсти на неучтивость скорѣе не сердится, как сіи Обезьяны с Ослами и Кабанами. Древняя Еллинская Послóвица:
Обезьяна Обезьяною и в Золотом Характéрѣ.
Вспоминает и Соломóн о Свиньи с Золотым в Ноздрях ея Колцóм. Прит[чи], Гл[ава] 11, с[ти]х 22.
Знаю, что точно Он сіе говорит о тлѣнных и бренных Фігу́рах, в коих погрязло и сокрылося КОЛЦО Вѣчнаго Царствія Божія, а только говорю, что можно приточить и к тѣм, от кóих оное взято для особливаго Образованія в Біблію. Добросердечныи и Прозорливыи люде разными Фігурами изображали дурную Душу сих, на Одно только Зло живых и движимых Чу́челов. Есть и в Малорóссіи Послóвица:
Далéко Свинья от Коня.
Примітки
¹⁶⁵Тобто в Карпатах.
¹⁶⁶Пор. зі словами одного негідника, змальованого на сторінках новиковського часопису «Живописец»: “Знаешь ли ты, молокосос, что я имею патент, которым повелевается признавать меня и почитать за доброго, верного и честного титулярного советника…” [Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века. – Москва, 1952. – Т. ІІ. – С. 207].
¹⁶⁷Протиставлення кабана та бобра засноване на приказці: “Свинья не родит бобра…” [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 722].
¹⁶⁸Епанча – опанча, одяг у формі широкого плаща. Слово епанча досить часто зринає, зокрема, в російських приказках: “Выбирай епанчу по плечу!”; “Не к роже рогожа, не к лицу епанча”; “Не нашего сукна епанча” тощо [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 632, 639, 647]. Зринає воно і в сучасних Сковороді літературних творах, наприклад, на сторінках новиковського часопису «Живописец»: “…служишь всем вещам сея красавицы общим покрывалом или епанчею” [Избранные произведения русских мыслителей второй половины XVIII века. – Москва, 1952. – Т. ІІ. – С. 204].
¹⁶⁹Очевидно, Сковорода має на думці народне прислів’я: “Свиня в наритниках – так вже й кінь!” [Номис, № 993], або: “Свиня в наритниках ще не кінь”; “На свиню хоч сідло надінь – все конем не буде” [Українські народні прислів’я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. – Київ, 1963. – С. 125, 438].
¹⁷⁰Ідеться про байку Езопа «Галка та інші птахи» [Езоп. Байки. – Київ, 1961. – С. 114]. Пор. також байку Федра «Зарозумілий Грак та Пави» [Федр. Байки / Упорядкування, передмова, переклад та примітки Володимира Литвинова. – Київ, 1986. – С. 28]. Сюжет про ворону, яка вбралася в лебедине або павичеве пір’я, відомий і в східнослов’янському фольклорі [див.: Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков. – Ленин- град, 1979. – С. 93 (244)].
¹⁷¹Сковорода має на думці фольклорний сюжет про віслюка, який начепив на себе шкуру лева, але був пізнаний по голосу (або коли шкура з нього сповзла) [див.: Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Бере- зовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков. – Ленинград, 1979. – С. 87 (214В)].
¹⁷²Наприклад, у Лукіана (сатира «Невігласу, котрий купував багато книжок», 4) зринає така фраза: “Адже мавпа, як каже прислів’я, залишається мавпою, хоч надінь на неї золотий 197 ошийник” [Лукиан из Самосаты. Избранная проза. – Москва, 1991. – С. 207]. Є й латинська приказка: “Simia simia est, etiam si aurea gestet insignia” (“Мавпа є мавпою, якщо вона навіть у золотих відзнаках”) [Цимбалюк Ю., Кобів Й., Смурова Л., Латун Л. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. – Вінниця, 2003. – С. 308].
¹⁷³Див.: Що золоте кільце в носі у свині, те жінка красива і — нерозсудлива (Книга Притч Соломонових 11: 22). Пор. приказку: “Свинья в золотом ошейнике все свинья” [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 587].
¹⁷⁴Пор.: “Куди рівняцьця свині до коня, коли шерсть не така!” [Номис, № 7931]; “Що кінь, то не свиня: шерсть не така і нога тонка”; “Куди свиня до коня” [Франко, № 14817, 22876]; “Не рівняйся, свиня, до коня, бо шерсть не така”; “Прирівняв свиню до коня, та шерсть не така” [Українські народні прислів’я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. – Київ, 1963. – С. 125, 443].
Джерела

Текст і Примітки:
Григорій Сковорода: Повна академічна збірка творів - Леонід Ушкалов - 2011 р.
⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.

Ілюстрація:
Аня Рубан
https://www.behance.net/annruban
⚠️ Ілюстрація захищена авторським правом. Використання в комерційних цілях можливе лише за згодою автора. У некомерційних цілях ілюстрацію можна використовувати з обов’язковим зазначенням авторства.