Басня 25 – Лев и Обезья́ны

Лев есть Образ БІБЛІИ, на которую востают и ругаются Ідолопоклóнничьи Мудрецы. Они думают, что Она мертва и говорит о Мертвости Стіхійной, не помышляя о том, что в тлѣнных Ея Образах сокрывается Живот Вѣчный и что все сіе востает и возносится к ТОМУ: “Бог наш на Небеси и на Земли…”¹²⁴ И не разумѣя, что Исходы ЕЯ суть Исходы Живота¹²⁵, ругáются, слыша сіе: “Горняя Мудрствуйте…”¹²⁶ “Нѣсть Здѣ…”а¹²⁷ А как только блеснул Свѣт востанія ЕЯ, тогда исполняется на них: “Расточатся врази ЕГО”¹²⁸. Вот для чего Васи́лій Вели́кій¹²⁹ Говорит о Евангеліи, что Оно есть ВОСКРЕСЕНІЕ Мертвых¹³⁰.

Іу́да, сын Іáковль, вмѣсто Льва Образом невидимаго ЦАРЯ и БОГА лежит, и посему-то написано: “Возлег почи, áки Лев. Кто воздв[игнет] Его”¹³¹.

Лежит Льви́ца и Царица наша, Чистая Дѣва БІБЛІА, и о НЕЙ-то Жизнь и Воскресеніе наше ХРИСТОС сказует: “Не Умре бо Дѣви́ца, но спит…”¹³²

Блажен не смѣжающій Очéй пред блистаніем ЕЯ! Сей да поет с Давидом: “Коль возлюбленна Селенія Твоя…”¹³³ “Коль красны Домы твои, Іáкове…”¹³⁴

Звѣрéй Описатели Пишут, что Лев, родившися, лежит мертв, покóль ужасным Рыком возбудит его Отец Его. А сіе дѣлает в Третій День. Возможно ль найти Благолѣпнѣйшій для БОЖЕСТВЕННЫЯ КНИГИ ОБРАЗ?

¹²¹Можливо, джерелом сюжету цієї байки Сковороди є емблематика. Див., наприклад, 112-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Лев спящій» (підпис: “Сердце его бдит и бодрствует. Cor vigilat”) [див.: Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 28–29].

¹²²Пор. 497-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Мертвый лев, на него зайцы скачут» (підпис: “Ни с харями, ни с чучелом не боротся. Стыдно живому биться с мертвым. Cum larvis non luctantur”) [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт- Петербург, 1788. – С. 126–127]. Крім того, Сковорода міг мати на думці й латинську приказку: “Leonen mortuum etiam catuli mordent” (“Мертвого лева й щенята кусають”) [Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. С. Б. Барсов. – Москва, 2006. – C. 191].

¹²³Фраза “и во вѣки вѣков” належить до конклюзії молитовного церковнослов’янського тексту: “нынѣ и присно, и во вѣки вѣков”.

¹²⁴Мабуть, це парафраза Книги пророка Даниїла 6: 26–27. Пор.: то1й є4сть бг7ъ живы1й и3 пребывazй во вёки, и3 цrтво є3гw2 не разсы1плетсz, и3 влaсть є3гw2 до концA: под8е1млетъ и3 и3збавлsетъ, и3 твори1тъ знaмєніz и3 чудесA на небеси2 и3 на земли2 Див. також: Да восхвaлzтъ и4мz гDне: ћкw вознесе1сz и4мz тогw2 є3ди1нагw, и3сповёданіе є3гw2 на земли2 и3 на нб7си (Книга Псалмів 148 (149): 13).

¹²⁵Парафраза Книги Притч Соломонових 8: 35. Пор.: хто знайшов мене, той знайшов життя

¹²⁶Послання св. ап. Павла до колосян 3: 2.

¹²⁷Євангелія від св. Матвія 28: 6; Євангелія від св. Марка 16: 6; Євангелія від св. Луки 24: 6.

¹²⁸Книга Псалмів 67 (68): 2.

¹²⁹Василій Великий (гр. Βασίλεος ὁ Μέγας) (бл. 329–379 рр.) – один із найавторитетніших візантійських богословів, чию творчість Сковорода добре знав і високо цінував. Принаймні реєстр “істинних богословів” у трактаті «Жена Лотова» він розпочинає саме з нього.

¹³⁰Мабуть, Сковорода має на думці трактат Василія Великого «Про Святий Дух» (розділ 15, параграф 35), де сказано таке: “…Якщо хто-небудь, говорячи про Євангелію, стверджуватиме, що вона є прообразом життя після воскресіння, то він, на мою думку, не погрішить проти правди” [Творения иже во святых отца нашего Василия Великого, архиепископа Кессарии Каппадокийския. – Москва, 1993. – Ч. 3. – С. 284].

¹³¹Неточна цитата з Першої книги Мойсеєвої: Буття 49: 9. Пор.: возше1лъ є3си2: возле1гъ ўснyлъ є3си2 ћкw ле1въ и3 ћкw скv1менъ: кто2 возбyдитъ є3го2

¹³²Євангелія від св. Матвія 9: 24.

¹³³Книга Псалмів 83 (84): 2.

¹³⁴Неточна цитата з Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 24: 5.