Басня 18 – Собака и Кобыла

Без Прирóды, как без Пути. Чем далѣе успѣваеш, тѣм безпутнѣе заблуждаеш⁶⁶. Прирóда есть вѣчный Источник Охóты. Сія Воля (по Послóвицѣ) есть пуще всякой Невóли⁶⁷. Она побуждает к Чáстому Опыту. Опыт есть Отéц Иску́ству, Вѣдѣнію и Привы́чкѣ. Отсюду родилися всѣ Нау́ки и Кни́ги, и Хи́трости. Сія главная и Единственная Учи́тельница вѣрно выу́чивает Пти́цу лѣтáть, а Ры́бу плáвать⁶⁸. Прему́драя ходит в Малорóссіи Послóвица:

БЕЗ БОГА ни до Порóга, а с НИМ хоть за Мóре⁶⁹.

БОГ, ПРИРОДА и МІНЕРВА⁷⁰ есть тó же. Как обуя́лая Соль без Вку́су, как Цвѣт без Прирóднаго своего Духа, а Око без Зѣницы, так несрóдное Дѣланіе всегда чего-то Тáйнаго есть лишéнное. Но сіе тáйное есть ГЛАВА, а назывáется Грéчески: ΤÒ ΠΡÉΠΟΝ, Си́рѣчь Благолѣпіе, или Красота, и не зави́сит от Нау́ки, но Нау́ка от него. Госпожа Діáна, яко чрез-чур Обучóная, но с недостáтком Благоразу́мная Животи́на, извóлит противостáвить:

ARS PERFICIT NATURAM⁷¹.

Но когда Срóдности нѣт, тогда скажи, пожáлуй, что мóжет привéсть в Совершéнство Обучéніе? Словцо “PERFICIT” значит тóчно то: привóдит в Совершéнство или в Окончáніе. Вить Конéц, как в Колцѣ, нахóдится всегда при своéм Начáлѣ, зави́сящій от него, как Плод от Сѣмене своего. Знать то, что Гóрница без Начáла и Основáнія Кры́шею своею с Вѣнчиком не увѣнчáется.

ᵃ Слóво Еллинское. Значит: Обезя́на, Рóда и рóста Бóлшаго

⁶³Ім’я римського бога торгівлі Меркурія (лат. Mercurius) у переносному сенсі означало “хитрий”. Скажімо, Антоній Радивиловський писав: “Хитрый прилучаєтся до хитрого и мовит: бог мой Меркуріуш єст” [Радивиловський А. Вѣнец Христов. – Київ, 1688. – Арк. 23 (зв.)].

⁶⁴Можливо, кобила іронічно названа тут ім’ям римської богині полювання Діани (лат. Diana) з огляду на те, що “полювала” на собаку, намагаючись його вбити.

⁶⁵“Мистецтво вдосконалює природу” (лат.). Ця думка походить із другої книги Арістотелевої «Фізики» (199а16–17). Коментуючи її, Феофан Прокопович, зокрема, писав: “…коли природа й мистецтво разом задумують створити якийсь твір, то мистецтво [лише] доповнює природу, як каже Арістотель («Фізика», кн. ІІ, розд. 8). Наприклад, під час співу природа турбується й дбає, щоб спів був милим і приємним. Мистецтво упорядковане краще, ніж природа, проте мистецтво внаслідок цього не перевершує природу, а узгоджується з нею. Адже голос повинен [мати] цінність свого існування для мистецтва, бо він, звичайно, черпає своє буття від природи” [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. – Київ, 1980. – Т. 2. – С. 153; пор.: Калиновский С. Десять книг Аристотеля к Никомаху, то есть Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII – первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ. статья и прим. М. В. Кашубы. – Киев, 1987. – С. 81].

⁶⁶Схожа думка є в «Моральних листах до Луцілія» Сенеки (XVI, 9): “Природні бажання мають свої межі; котрі ж од хибної думки, ті не мають на чому зупинитися: хибне не має межі. Хто йде дорогою, той до чогось таки дійде; блуд – нескінченний” [Луцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. – Київ, 2005. – С. 78].

⁶⁷Пор.: “Охота пуще неволи” [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 822]; “Охота горш неволѣ” [Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. – Київ, 1971. – С. 239]; “Охота гірше неволі” [Номис, № 4956; Франко, № 19296].

⁶⁸Пор. з народними приказками: “Не вчи орла літати, а рибу плавати” [Номис, № 5357]; “Риби вчит плисти” [Франко, № 21918]; “Не вчи рибу плавати”; “Не вчи плавати щуку: щука знає свою науку”; “Не вчи орла літати, а соловейка співати” [Українські народні прислів’я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. – Київ, 1963. – С. 278].

⁶⁹Пор.: “С Богом хоть за море, а без Бога ни до порога” [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 36]; “Без Бога ні до порога” [Номис, № 7; Франко, № 865].

⁷⁰Див. прим. 3 до віршованого діалогу «Разговор о премудрости».

⁷¹Див. прим. 65.