Пѣснь 18-я ("Ой! ты птичко долтобоко...")

“Господь гордым противится, смиренным же дает благодать”⁹⁶.

Ой! ты птичко жолтобоко⁹⁷,

Не клади гнѣзда высоко.

Клади на зеленой травкѣ,

На молоденькой муравкѣ.

От! ястреб над головою

Висит, хочет ухватить.

Вашею живет он кровью

От! от! кохти он острит.

Стоит явор над горою,

Все кивает головою.

Буйны вѣтры повѣвают,

Руки явору ламают⁹⁸.

А вербочки шумят низко,

Волокут мене до сна.

Тут течет поточок близко:

Видно воду аж до дна.

На что ж мнѣ замышляти,

Что в селѣ родила мати?

Нехай у тѣх мозок рвется,

Кто высоко в гору дмется.

А я буду себѣ тихо

Коротати милый вѣк.

Так минет мене все лихо,

Щаслив буду человѣк.

Конец.

Примітки

⁹⁶Соборне послання св. ап. Якова 4: 6; Перше соборне послання св. ап. Петра 5: 5. Є також народні приказки: “Гордым Бог противится, а смиренным дает благодать” [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. – Москва, 1957. – С. 728]; “Гордому Бог сі противит” [Франко, № 6696].

⁹⁷Олександр Потебня гадав, що тут Сковорода контамінує мотиви старовинних українських пісень про ремеза та «Ой не стій, вербо, над водою» [див.: Потебня А. А. Объяснение малорусских и сродных народных песен. – Варшава, 1883. – С. 237].

⁹⁸У цих рядках вчувається гораціанський мотив: “Живи непомітно”, – що втілився, зокрема, у третій строфі оди ІІ, 10 («До Ліцінія Мурени»), яку Іван Максимович переклав колись так: “Безпрестанно высоко древо колѣбаєтся, / Вѣтром, тяжцѣ высокій столп низлагаєтся, / На высочайши горы молніи падают, / В нощи, во дни на всяк час зѣлнѣ сокрушают” [Максимович І. Θέατρον, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. – Чернігів, 1708. – Арк. 83].

Джерела

Текст і Примітки:

Григорій Сковорода: Повна академічна збірка творів - Леонід Ушкалов - 2011 р.

⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.