Пѣснь 24-я ("О покою наш небесный! Гдѣ ты скрылся с наших глаз?..")

¹³³Квінт Горацій Флакк (Quintus Horatius Flaccus) (65–8 рр. до н. е.) – великий римський поет, улюбленець Сковороди. Зокрема, Сковорода переклав оди Горація «До Ліцінія Мурени» (ІІ, 10) та «До Помпея Гросфа» (ІІ, 16) («Пѣснь 24-я»; «Оda Horatiana [libri II, XVI] de animi tranquillitate»). У діалозі «Бесѣда 1-я» зринають слова Горація: “Porticibus, non judiciis utere vuldi”, – які Сковорода перекладає приказкою: “По мосту-мосточку с народом ходи, а по разуму его себе не веди”. Перегодом, у присвяті діалогу «Silenus Alcibiadis», Сковорода наведе слова Горація: “Nec dulcia differ in annum…” (“Не відкладай насолоди на рік…”). Філософ згадує Горація також у листах до Михайла Ковалинського та Федора Жебокрицького, наслідує його в деяких своїх поезіях. Так, незавершена латиномовна поезія «Щасливий, хто уникає справ…» є наслідуванням другої еподи Горація, а псальма «Всякому городу нрав и права» – наслідуванням оди І, 1 («До Мецената»). Горацій приваблював Сковороду не лише як блискучий майстер поетичного мистецтва, але також як співець “золотої мірноти” (aurea mediocritas) та епікурейського спокою. Недаром у діалозі «Silenus Alcibiadis» наш філософ наводить грайливе окреслення, яке дав сам собі Горацій: “…з череди Епікура / Я поросятко гладке” (Послання, І, 4, 15–16). Слід сказати, що старі українські письменники часто зверталися до поезії Горація. Наприклад, до Сковороди його перекладали Афанасій Кальнофойський [див.: Kalnofoyski A. Τερατούργημα. – Kiiów, 1638. – S. 12 (передмова, б. п.)], Лазар Баранович [див.: Baranowicz Ł. Nowa miara starey wiary. – Nowogrod-Siewierski, 1676. – S. 252], Іван Максимович [див.: Максимович І. Θέατρον, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. – Чернігів, 1708. – Арк. 83, 88], Михайло Козачинський [див.: Козачинський М. Философіа Аристотелева. – Львів, 1745. – Арк. 2 (зв.)] та інші. Про особливості цього сковородинського переспіву оди Горація див.: Чижевський Д. До перекладів Сковороди // Чижевський Д. Український літературний барок / Підготовка тексту й мовна редакція Леоніда Ушкалова; вступна стаття Олекси Мишанича. – Харків, 2003. – С. 170–172.

¹³⁴Горацій. Оди, ІІ, 16, 1. У перекладі Андрія Содомори: “Миру просить той, кого вітер буйний…” [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. – Київ, 1982. – С. 56].

¹³⁵Поет говорить тут про “Христову бідність”. Її єство він яскраво окреслив у своїй латиномовній поезії «Похвала бідності».

¹³⁶Горацій. Оди, ІІ, 16, 27–28. У перекладі Андрія Содомори: “…і так немає повного щастя” [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. – Київ, 1982. – С. 56].