Пѣснь 8-я

Обьяли вкруг мя раны смертоносны...

⁴⁵Парафраза Книги пророка Захарії 2: 6. Пор.: Q, q, бэжи1те t земли2 сёверныz.

⁴⁶Послання св. ап. Павла до ефесян 5: 14.

⁴⁷Книга пророка Ісаї 25: 10.

⁴⁸Цей рядок нагадує церковні піснеспіви. Пор.: “Обыйде нас послѣдняя бездна, нѣсть избавляяй” [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 882].

⁴⁹У бароковій картині світу страх відіграє дуже важливу роль. На ту пору навіть єство людини часом окреслювали як “просякнуте страхом твориво”. Пор.: “твар, смрада и ужаса исполненна” [Максимович І. Молитва Отче наш. – Чернігів, 1709. – Арк. 8 (зв.) 9].

⁵⁰Стародавні греки вважали оленя посвяченим Аполлонові та улюбленою твариною Геркулеса. У християнській традиції олень став символом Христа й праведної душі [див.: Сумцов Н. Культурные переживания. Олень в произведениях народной словесности и искусства // Киевская старина. – 1889. – Т. XXIV. – Янв. – С. 68–70], а також людини, яка розмірковує над Святим Письмом (див.: Августин. Сповідь, 11. ІІ. 3). Олень – один із найулюбленіших образів Сковороди. Навіть свої листи він запечатував печаткою, на якій був зображений олень. Поет протиставляв його павичеві – яскраво бароковому уособленню “марного світу” – та верблюдові. Образ душі-оленя походить із Книги Псалмів: “Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя” (Книга Псалмів 41 (42): 2). Так само старим є й уявлення про те, що олень пожирає змій (див., наприклад: Пліній Старший. Природознавча історія, IX, 53, 115). Обидва ці мотиви поєднувались у середньовічних бестіаріях, які були здавна відомі в Україні [див., наприклад: Слово и сказание о зверях и птицах // Памятники литературы Древней Руси. XIII век. – Москва, 1981. – С. 477]. Образ оленя був поширений також у ренесансно-бароковій емблематичній літературі. Популярність цього образу за часів Сковороди засвідчує й те, що він став об’єктом пародіювання. Наприклад, у пародії 1779 р. на дяків- “пиворізів” сказано таке: “О елене быстротекущіе на источники трубнія! О онагри в жажду пянства своего неутолимія!” [Петров Н. И. Правило увѣщателное піяницам… // Україна. – 1907. – Т. І. – Март. – С. 385].

⁵¹Див.: Євангелія від св. Луки 23: 33–34; Євангелія від св. Івана 19: 18. Пор.: “Сый врач, Христе, исцѣли страсти сердца моєго” [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. – Київ, 1739. – Арк. 17 (зв.)]; “…на врача Господа начах уповати” [Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. – Київ, 1971. – С. 184]; “…Христос єст лѣкарь добрый и хитрый, што без ніякых лѣкув и зѣля, коли єму єст воля, может исцѣляти” [Няговские поучения. Факсимильное воспроизведение текста по изданию А. Л. Петрова с вводной статьей Ласло Дэже / Под редакцией и с предисловием Андраша Золтана. – Ньиредьхаза, 2006. – С. 58].

⁵²Ідеться про Івана Богослова (пом. між 98–117 рр.) – апостола з 12-и, євангеліста, улюбленого учня Христа, автора Євангелії, трьох послань та пророцької книги «Апокаліпсис».