Пѣснь 22-я ("Распрости вдаль взор твой и разумны лучи...")

“Помни послѣдняя твоя, и не согрѣшиши” (Сирах)¹²³.

“Есть путь, мнящійся быти прав, послѣдняя же его Ад” (Притч[и]) ¹²⁴.

Распростри вдаль взор твой и разумны лучи.

И конец послѣдній поминай.

Всѣх твоих дѣл в кую мѣт стрѣла улучит?

Наблюдая всѣх желаній край.

На коих вещах основал ты дом?

Естли камень, то дом соблюдет.

Естли ж на пѣскѣ, твоих стать хором,

От лица земли вихр разметет.

Всяка плоть пѣсок есть, и мірска вся слава,

И его вся омерзѣет сласть.

Возлюби путь ускій¹²⁵. Бѣгай обща нрава.

Будь твоя, Господь, с Давидом частьа.

Естли нужно есть вернутся в Сіонб,

То зачем тебѣ в мір снисхождать?

Путь опасен есть во Іерихонв.

Живи в градѣ, иже всѣх нас мать¹²⁶.

Естли ж опустился ты в сію дорогу,

Бог скорѣе путь да преградит!

Ибо знаеш, что снійшовши в бездну многу,

То ум в безднѣ зол наш не радит.

О ты! иже все дух тойжде еси

И число твоих не скудѣет лѣт,

Ты разбойничи в нас духи смѣси!

Пусть твоя сокрушит буря сѣть.

Конец.

Примітки

¹²³Неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового 7: 39. Пор.: поминaй послBднzz тво‰, и3 во вёки не согрэши1ши

¹²⁴Неточна цитата з Книги Притч Соломонових 14: 12. Пор.: є4сть пyть, и4же мни1тсz человёкwмъ прaвъ бы1ти, послBднzz же є3гw2 прихо1дzтъ во дно2 ѓда

¹²⁵“Ліва” (“широка”) та “права” (“вузька”) дороги людського життя, тобто шляхи грішників та праведників, – усталений образ в українському бароковому письменстві, зокрема у творах Кирила Ставровецького [див.: Транквіліон-Ставровецький К. Євангеліє учителноє. – Рахманів, 1619. – Арк. 35, 112 (зв.), 207 (зв.), 331–331 (зв.)], Мелетія Смот- рицького [див.: Smotryc’kyj M. Θρῆνος, to iest Lament iedyney ś. Powszechney Apostolskiey Wschodniey Cerkwie z obiaśnieniem dogmat wiary. – Wilno, 1610. – K. 1 (передмова до читача)], Афанасія Кальнофойського [див.: Kalnofoyski A. Τερατούργημα. – Kiiów, 1638. – S. 3], Сильвестра Косова [див.: Kossow S. Πατερικον, abo Żywoty ss. oycow pieczarskich. – Kiiów, 1635. – S. 72], Іоаникія Галятовського [див.: Галятовський І. Казаня приданыи до книги «Ключ разумѣнія» названои. – Київ, 1660. – Арк. 34–34 (зв.)], Симеона Полоцького [див.: Полоцький С. Вечеря душевная. – Москва, 1681. – Арк. 26 (зв.), 183, 391, 393, 480 (зв.)], Лазаря Барановича [див.: Baranowicz Ł. Lutnia Apollinowa. – Kiiów, 1671. – S. 16], Дмитра Туптала [див.: Туптало Д. Книга житій святых. – Київ, 1689. – Арк. 183 (зв.), 283], Стефана Яворського [див.: Яворський С. Камень вѣры. – Київ, 1730. – С. 190, 913], Івана Леванди [див.: Леванда І. Слова и рѣчи. – Санкт-Петербург, 1821. – Ч. 1. – С. 140] та інших.

¹²⁶Ідеться про “горній Єрусалим”. Пор., наприклад, з думкою Леонтія Карповича: “О мѣсто презацноє. О мѣсто преславноє, лѣпший єст дєнь єдин мешканя твоєго, аниж тысяча лѣт по том непевном и бурливом мору жекглованя. О граде великого Царя, Ієрусалиме небесный, который єстес маткою всѣх нас! О, отчизна наша милая и пожаданая! О доме утѣхи! О мѣсце непрерваного покоя! О гнѣздо трвалых роскошей! О кгрунте правдивоє свободы! О скарбе неотменноє щастливости!” [Карпович Л. Казаньє на Преображеніе Господа Бога и Спаса нашего Іисуса Христа // Левшун Л. В. Леонтий Карпович. Жизнь и творчество. – Минск, 2001. – С. 180 (додатки)].

Джерела

Текст і Примітки:

Григорій Сковорода: Повна академічна збірка творів - Леонід Ушкалов - 2011 р.

⚠️ Ми намагалися зберегти оригінальне форматування тексту, проте адаптація тексту для електронного читання має побічні ефекти. Попереджуємо про можливі відмінності між форматуванням на сайті та форматуванням в оригіналі.