Пѣснь 2-я ("Остав, о дух мой, вскорѣ всѣ земляныи мѣста!..")

⁸Очевидно, це парафраза Послання св. ап. Павла до филип’ян 3: 20. Пор. : Нaше бо житіе2 на нб7сёхъ є4сть

⁹“Свѣт неприступный” означав, як правило, Пресвяту Тройцю [див., наприклад: Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 43 (друга пагін.)].

¹⁰Сковорода має на думці слова Христа: гlю бо вaмъ, ћкw ѓгг7ли и4хъ на нб7сёхъ вы1ну ви1дzтъ лице2 nц7A моегw2 нбcнагw (Євангелія від св. Матвія 18: 10).

¹¹Сковорода має на думці чудо уздоровлення сліпого, коли Христос сотвори2 бре1ніе t плюнове1ніz, и3 помaза џчи бре1ніемъ слэпо1му, и3 рече2 є3мY: и3ди2, ўмы1йсz въ купёли сілwaмстэ, є4же сказaетсz по1сланъ. И$де ў2бо и3 ўмы1сz, и3 пріи1де ви1дz (Євангелія від св. Івана 9: 6–7). Про “купель Силоамскую” ідеться також у молитовних текстах [див., наприклад: Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. – Київ, 1646. – С. 208 (друга пагін.)].

¹²Пор. з образом екзистенційної мандрівки в Івана Величковського: “Свѣт сей – то широким морем и пространим, / земля – заточенієм всѣм з рая вигнаним, / А небо єсть Отчизна, але ко небесним / двором трудно летѣти з тяжарем тѣлесним” [Величковський І. Твори. – Київ, 1972. – С. 54].

¹³Магніт – популярний емблематичний образ, який символізував, зокрема, душу, сповнену божественної любові [див.: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. – Харків, 2004. – С. 112–113]. Він є, наприклад, у збірці «Symbola et emblemata» (182-ий малюнок з підписом: “Самопроизвольная сила. Мы охотно притягиваемся. Volentes trahimur” [Емвлемы и сѵмволы избранные. – Санкт-Петербург, 1788. – С. 46–47]). Як писав Феофан Прокопович, “магніт відомий тими двома дивними здатностями, що притягує до себе залізо і що повертається до полюсів світу. Ці властивості не були відомі античним, бо ні Арістотель, ні Діоскорид, ні Пліній, ні Теофраст, ні Лукрецій, ні жоден інший стародавній грецький чи римський філософ не згадували нічого подібного про магніт” [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. – Київ, 1980. – Т. 2. – С. 497].

¹⁴Сковорода часто вживає слово мір у тому значенні, якого надала йому християнська аскетична література. Наприклад, Ісаак Сириянин писав: “…світом я називаю пристрасті” [Исаак Сириянин. Размышления / Пер. С. Аверинцева // Византия и Русь. – Москва, 1989. – С. 131; див. про це: Лосский Вл. Очерк мистического богословия Восточной Церкви // Мистическое богословие. – Киев, 1991. – С. 226]. Схоже значення слова мір подає і словник Памви Беринди (“Мір: свѣт или сей свѣт, або тот свѣт. Метафорически: злыи люде…” [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 119]), і деякі інші джерела, наприклад, книга «Алфа і Омега»: “…злоба обрѣтаєтся во мнозѣ ‘мир’ глаголема” [Алфа і Омега. – Супрасль, 1788. – Арк. 329; пор.: Кизаревич Ф. Передмова до Акафіста 1625 р. // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI–XVIII в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. – Київ, 1924. – С. 129; Прокопович Ѳ. Духовный регламент. – Москва, 1776. – С. 52].

¹⁵Сковорода має на думці слова: Нaше бо житіе2 на нб7сёхъ є4сть, toнyдуже и3 сп7си1телz жде1мъ, гDа (нaшего) ї}са хrтA (Послання св. ап. Павла до филип’ян 3: 20).

¹⁶В українській літературі XVII–XVIII ст. образ крил, найперше орлиних, мав цілу низку сакральних конотацій. Крила могли символізувати тут Старий та Новий Заповіт [див.: Транквіліон-Ставровецький К. Зерцало богословіи. – Унів, 1692. – Арк. 76], персонажів священної історії, зокрема Іллю та Єноха [див.: Галятовський І. Ключ разумѣнія. – Київ, 1659. – Арк. 189 (зв.)], прип’яті до хресного дерева руки Спасителя [див.: Радивиловський А. Вѣнец Христов. – Київ, 1688. – Арк. 504 (зв.)], материнство та пренепорочне дівство Богородиці [див.: Яворський С. Камень вѣры. – Київ, 1730. – С. 551], необхідні для спасіння віру й добрі вчинки [див.: Баранович Л. Трубы словес проповѣдных. – Київ, 1674. – Арк. 321], безмовність та богомислення [див.: Карпович Л. Казаньє на Преображеніє Господа Бога и Спаса нашего Іисуса Христа // Левшун Л. В. Леонтий Карпович. Жизнь и творчество. – Минск, 2001. – С. 138 (додатки)] тощо.

¹⁷Цей образ засновується на уявленні, згідно з яким орел злітає високо в небо й там “обновляєтся жегом солнцем” [Беринда П. Лексікон словеноросскій и имен толкованіє. – Київ, 1627. – Ст. 150].