Книга Ісуса, сина Сирахового, розділ 23❧Новий переклад Рафаїла Турконяка (УТТ)

Господи, Батьку і Владико мого життя, не залиши мене в їхній пораді й не остав мене впасти в них.

Хто покладе бичування на моє розумування і напоумлення мудрості на моє серце, щоб не пощадили за мої незнання, і не минули їхні гріхи,

щоб не помножилися мої незнання, і мої гріхи не стали численними, і я не впав перед противниками, та не зрадів наді мною мій ворог, від яких далекою є надія твого милосердя?

Господи, Батьку і Боже мого життя! Не дай гордості моїм очам

і відверни від мене пожадання.

Хай пожадання живота і спілкування не охоплять мене, і не видай мене безсоромній душі.

Діти, послухайте напоумлення уст, і хто береже, не схибить.

Грішник буде схоплений своїми устами, і зневажливий і гордий спіткнуться об них.

Не клади клятви твоїми устами і не призвичаюйся до називання Святого Імені.

Бо, як у раба, за яким завжди слідкують, не бракуватиме побоїв, так і той, хто клянеться і обзиває, ніколи від гріха не очиститься.

Чоловік, що багато клянеться, наповниться беззаконня, і не відійде різка від його дому. Якщо вчинить переступ, — гріх його на ньому, а якщо не зважатиме, він подвійно згрішив. І якщо намарно поклявся, не виправдається, бо його дім наповниться нападів.

Є мова, покрита смертю, хай не знайдеться в спадку Якова. Адже це все відступить від побожних, і вони не перебуватимуть у гріхах.

Не дай твоїм устам звикнути до непристойної поведінки, бо в ній є слово гріха.

Пам’ятай батька і твою матір, бо сидиш серед вельмож, щоби часом ти не забувся перед ними і за твоїм звичаєм не став нерозумним та не забажав, щоб ти краще не народився, і не прокляв день твого народження.

Людина, що звикла до слів погорди, не буде напоумлена впродовж усіх своїх днів.

Два роди людей множать гріхи, а третій накличе гнів.

Душа тепла, як палаючий вогонь, — не згаситься, аж доки не застигне. Чоловік, розпусний у тілі своєї плоті, не спиниться, аж доки не запалить вогонь. Кожний хліб — солодкий для розпусної людини: вона не перестане, аж доки не помре.

Людина, що злізає зі свого ліжка, кажучи у своїй душі: Хто мене бачить? Темрява довкола мене, і стіни мене покривають, і ніхто мене не бачить. Чого лякатимусь? Всевишній не згадає моїх гріхів.

Тож його страх — очі людей, і він не пізнав, що Господні очі в десять тисяч разів світліші за сонце, що вони дивляться на всі людські дороги, і що пізнають тайні частини.

Раніше, ніж створене, усе Ним пізнане, і так після закінчення.

Цей помститься на вулицях міста, і де не думав, буде притиснений.

Так і жінка, що покинула чоловіка, і що пристала до спадку від чужого.

Адже, по-перше, не послухала закону Всевишнього, по-друге, учинила переступ проти свого чоловіка, і, по-третє, учинила перелюб у розпусті та видала дітей від чужого чоловіка.

Вона буде виведена зі збору, і будуть відвідини на її дітях.

Не будуть дані їй діти на корінь, і її галуззя не принесуть плоду.

На прокляття залишить свою пам’ять, і її погорда не забереться,

і пізнають ті, що залишилися, що нічого не краще від Господнього страху, і ніщо не солодше від того, щоб сприймати Господні заповіді.

Іти за Богом — велика слава, а довжина днів — бути тобі Ним забраним.